АНТИКОРУПЦІЙНА РЕФОРМА

ШО ПО АНТИКОРУПЦІЙНІЙ РЕФОРМІ?


Антикорупційна реформа є комплексною та вважається пріоритетною як для держави, так і для українців протягом всіх років незалежності України. Її викликами були та й залишаються:

  • можливість перебувати на державній посаді, щодня примножувати свої статки неправомірним шляхом та уникати притягнення до відповідальності через відсутність адекватної правової культури адекватної системи органів, покликаних боротися з цим явищем;
  • одночасна зневіра українців у тому, що взагалі є якась панацея від цього ось всього, але віра в те, що нова влада зможе викорінити корупції повністю;

Як результат, на початку 2014-го року Україна перебувала на 142 місці у рейтингу TransparencyInternational за рівнем сприйняття корупції. Світла видно не було, не було, не було. Але після Революції Гідності воно з’явилося разом із запуском нового витка антикорупційної реформи.

Сьогодні суть реформи полягає у створенні та забезпеченні належного функціонування антикорупційних органів, які запобігатимуть корупційним злочинам, а також розслідуватимуть та незалежно розглядатимуть відповідні справи. Як результат: спокійне збагачення на наших з тобою коштах під час перебування на держпосаді повинно перестати бути нормою.




ШО ПО ЗМІНАХ?


Хоч Україна і досі перебуває не на вкрай високому місці в рейтингу TransparencyInternational (120 місце, але і перспектива обігнати Малаві і Малі не за горами), є чимало позитивних зрушень, про які і мріяти було важко.

Насамперед уже створено органи, які запобігатимуть корупції (Національне агентство з питань запобігання корупції), виявлятимуть та боротимуться з корупцією (Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура), розшукуватимуть та здійснюватимуть управління над активами, одержаними від корупційних злочинів (АРМА), та незалежно розглядатимуть справи про притягнення до відповідальності за корупційні злочини (Вищий антикорупційний суд).

І тут вже декілька перемог є: ВАКС швидко розглядає корупційні справи, які лежали як цегли роками та ухвалив вже перші обвинувальні вироки, а усі-усі чиновники подають електронні декларації, які перевіряє НАЗК (та й може перевірити кожен з нас).

Morechangestocome.




НЕ РОЗУМІЮ, ЩО ВКЛЮЧАЄ В СЕБЕ ПОНЯТТЯ КОРУПЦІЯ


Якщо коротко, то під корупцією слід розуміти зловживання політичними діячами, службовими особами (тобто тими, які пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій) своїми повноваженнями задля отримання неправомірної вигоди. Це може бути отримання коштів, подарунків, прийняття обіцянки чи пропозиції неправомірної вигоди.

Тут виникає питання щодо того, чи можна вважати корупціонерами, наприклад, лікарів та вчителів, які за гроші або подарунки надають певні послуги? Загалом, ні. Це аж ніяк не значить, що тепер можна толерувати звичку «дякувати» за надані послуги, - навпаки, потрібно пам'ятати, що зміни починаються саме з тебе, а такі вчинки хоч і не визнаються українським законодавством як корупція, проте на побутовому рівні якраз нею і є.

Проте під Закон України «Про запобігання корупції» підпадають лікарі, які, наприклад, беруть винагороду за видачу лікарняного листа, госпіталізацію без медичних підстав тощо. Що стосується викладачів, то службовими є ті з них, хто займає адміністративні посади, - наприклад, ректор, декан, завідуючий кафедрою тощо.

Тобто потенційними корупціонерами за українським законодавством є:

• особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або прирівняні до них особи;

• особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків у юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми, а також інші особи, які не є службовими особами та які виконують роботу або надають послуги відповідно до договору з підприємством, установою, організацією;

• інші особи, зазначені у частині 1 статті 3 Закону України “Про запобігання корупції”.




ЯК МОЖНА БЕЗПЕЧНО ТА ЕФЕКТИВНО ПОВІДОМИТИ ПРО ФАКТ ВЧИНЕННЯ КОРУПЦІЙНОГО ЗЛОЧИНУ


Насамперед потрібно переконатися і ще раз переконатися, що ти володієш достовірною інформацією про вчинення корупційного злочину, адже наслідки такого повідомлення є значними (наприклад, щодо особи потенційно відкривають кримінальне провадження), як і наслідки недостовірного повідомлення (можуть бути суди, суди, суди).

Також треба розуміти власну мотивацію. У разі, якщо є бажання одержати статус викривача корупції та отримати відповідну винагороду, потрібно слідувати окремо встановленій процедурі.

Так ось. Якщо є відповідна інформація про злочин, то з нею (анонімно чи вказавши своє ім’я) можна безпечно звернутися до таких органів:

  • НАБУ, якщо маєш справу з топ-корупціонером, зокрема можна звернутися телефоном, написати лист на пошту або імейл, прийти фізично до НАБУ;

  • У поліцію, якщо справу маєш не з топ-корупціонером;

  • У НАЗК, якщо слідуєш процедурі, встановленій для викривачів корупції, а також щодо конфліктів інтересів, неналежних подарунків чиновникам та інших ситуацій.




ЧИ МОЖУ Я ЗАФІКСУВАТИ ФАКТ КОРУПЦІЇ


Щоб викрити корупцію і в подальшому обґрунтовано звернутися до правоохоронних органів, доцільно зафіксувати факт корупції та всі релевантні деталі щодо хабаря (кому і за що сплачується, в якому розмірі тощо), наприклад, зробивши аудіо - чи відеозапис на власний смартфон. При цьому, потрібно розуміти, що твій аудіо - чи відеозапис, скоріш за все, не буде визнано належним доказом в суді, тому його буде недостатньо для доведення вини особи. До того ж, самостійні антикорупційні розслідування чи публікації аудіо чи відео за першої нагоди можуть нашкодити потенційно перспективному розслідуванню антикорупційних органів.

Тому найкраще за можливості зафіксувати факт вчинення корупції та передати цю інформацію правоохоронним органам. Для них таке обґрунтоване звернення повинно бути хорошою підставою провести якісне розслідування і притягнути до відповідальності корупціонера. Можливим є також твоє подальше залучення для викриття злочину (але вже під наглядом правоохоронних органів).




Я МАЮ ПІДОЗРУ, ЩО ЧИНОВНИК ЖИВЕ НЕ НА ЗАРПЛАТУ / ПРОТЯГУЄ СВОЇХ РОДИЧІВ. ЧИ МОЖНА ЦЕ ЯКОСЬ ПЕРЕВІРИТИ?


Усі чиновники зобов’язані подавати електронну декларацію, - у них мають бути дані про доходи, а також майно, яке належить декларанту. Якщо в декларацію внесено правдиві дані, то співставити розмір доходу та вартість майна, власником якого є декларант, дуже просто. Перевірити наявність у декларанта майна, крім того, яке було внесено в декларацію, можна за допомогою Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, але для цього потрібно зареєструватися та мати електронний цифровий підпис.

Що стосується протягування на посади родичів, а також наявності інших зв’язків у публічних діячів, то перевірити їх наявність дуже легко, - потрібно лише ввести в пошукове вікно на сайті Відкритого реєстру національних публічних діячів України ім’я особи, яка тебе цікавить та проглянути графу “зв’язки з фізичними особами”.




МЕНІ ЗДАЄТЬСЯ, ЩО ДЕРЖАВНІ КОШТИ ВИТРАЧАЮТЬСЯ НЕ ЗА СПРЯМУВАННЯМ


Зараз досить легко прослідкувати рух державних коштів, адже всі публічні закупівлі мають проводитись через електронну систему “ProZorro”. Достатньо просто ввести в пошуковому вікні на сайті ProZorro назву державного підприємства або будь-якої іншої компанії, яка тебе цікавить, і ти отримаєш інформацію про те, на що витрачаються гроші.

Також чудовим порталом є Edata (єдиний веб-портал використання публічних коштів). Ти маєш знайти код ЄДРПОУ підприємства, яке тебе цікавить (наприклад, на сайті https://youcontrol.com.ua/), вставити його в пошукове вікно та обрати період, за який тобі потрібні дані, - таким чином можна прослідкувати за тим, хто і куди витрачає кошти.

Ще одним інструментом є антикорупційна карта ремонтів. Тут ти можеш зазначити свою адресу та перевірити чи дійсно роблять ремонти в твоєму районі, або ж просто відмивають кошти таким чином. Більше того, ти можеш залишити коментар у разі невідповідності реальності та інформації на сайті, а також залишити скаргу чи повідомлення про імовірну проблему з об’єктом.




НЕ РОЗУМІЮ МЕХАНІЗМ РОБОТИ АНТИКОРУПЦІЙНИХ ОРГАНІВ АБО ПРО НАЗК, НАБУ, САП ТА ВАКС ПРОСТИМИ СЛОВАМИ


І ти не один. Усі органи були створені нещодавно, щоб розпочати боротьбу з корупцією з чистого аркуша.

Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) повинно запобігти корупції, у принципі. НАЗК слідкує за фінансуванням партій, аналізує декларації чиновників, здійснює моніторинг наявності конфлікту інтересів. Але НАЗК не здійснює жодних розслідувань і не притягує порушників до відповідальності. Це робота інших органів, зокрема НАБУ та САП. Хоча НАЗК може передавати НАБУ певну інформацію про порушників (наприклад, чиновників, у яких в деклараціях є чимало сумнівної інформації).

Щодо Національного антикорупційного бюро (НАБУ) та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП) можна провести аналогію з традиційними слідчими і прокурорами. Тобто є прокурор САП, який керує розслідуванням, і є відповідні детективи НАБУ, які проводять таке розслідування. Прокурор дає вказівки детективам та організовує їхню роботу, а потім з результатами такої роботи (наприклад, обвинувальним актом) іде до суду – до Вищого антикорупційного суду (ВАКС).

І лише від того, яке рішення ухвалить ВАКС, залежить, чи зможемо ми з чистою совістю в побуті називати людину корупціонером, чи ні. При цьому, ВАКС не зобов'язаний просто «штампувати» вироки проти «корупціонерів» та відправляти всіх «в тюрму», особливо якщо є більш пропорційні заходи (зокрема конфіскація). Крім того, якщо ж із розслідування НАБУ та САП не слідує, що особа вчинила який-небудь корупційний злочин, то і ВАКС ухвалить відповідне виправдувальне рішення, що означатиме: краще таку людину більше не називати в пабліку корупціонером, бо можна і самому опинитися згодом у суді. Якщо ж ВАКС визнає особу винною у вчиненні корупційного злочину, значить система антикорупційних органів спрацювала добре і на одного казнокрада (принаймні на певний час) стало менше.




ЗМІНИ ЗМІНАМИ, А СТАРІ КОРУПЦІОНЕРИ ДОСІ НА ПОСАДАХ!


Як і в будь-якій цивілізованій країні, кожен в Україні має право вільно обирати працю, зокрема можна ризикнути і піти на державну службу. Щоправда, існують обмеження для реалізації цього права – а саме наявність судимості внаслідок вчинення злочину (у тому числі корупційного) або ж позбавлення судом права займати певні посади.

Але жодне з цих обмежень не може існувати вічно. Ми ж усі віримо в те, що будь-яка людина, включно з екс-корупціонерами, може стати на шлях виправлення. Тому і встановлюються чіткі строки як для погашення судимості (залежно від тяжкості злочину), так і для заборони обіймати певні посади.

Саме тому старий корупціонер (це людина, яку колись таки було засуджено за корупційний злочин) може повернутися на державну посаду, якщо минули відповідні строки після засудження.

Якщо мова йде про «старого корупціонера» у більш традиційному розумінні (усі вважають, що краде, але ніхто про це нікуди ніколи не повідомляє), то в Україні (як і в інших цивілізованих країнах) діє презумпції невинуватості. Допоки таку особу не визнано винною за вироком суду, юридичні обмеження, описані вище, просто не застосовуються до такої людини. Якщо ж ви хочете це змінити і точно знаєте, що чиновник має проблеми із законом, тоді ви вправі поділитися цією інформацію з правоохоронними органами. І, можливо, отримаєте за це ще й винагороду.




А ЯКЩО НЕ ПЛАТИТИ ДЕРЖСЛУЖБОВЦЮ, А ПОДАРУВАТИ ЙОМУ ЩОСЬ ЦЕ БУДЕ КОРУПЦІЄЮ?


Так! Законодавство України встановлює обмеження щодо вимагання, просіння, одержання подарунків для чиновників та близьких їм осіб. Тобто чиновники не можуть отримувати подарунки у зв’язку зі здійсненням ними своєї професійної діяльності, яка пов’язана з виконанням функцій держави або ж місцевого самоврядування. Також регулюється отримання подарунків від осіб, які перебувають в підпорядкуванні чиновників. Обмеження полягає в існуванні заборони на отримання подарунків, вартість яких перевищує розмір мінімальної заробітної плати, вони також мають відповідати загальновизнаним уявленням про гостинність. Крім того, сукупна вартість подарунків, отриманих від однієї особи протягом року, не може перевищувати розміру двох прожиткових мінімумів.

Зрозуміла річ, що такі обмеження не поширюються на подарунки, які дарують близькі люди, а також ті, які одержуються як загальнодоступні знижки на товари, послуги тощо. Проте в обох випадках чиновник зобов’язаний внести в декларацію відомості щодо отриманих ним подарунків.





  • Facebook
  • Instagram